Як поповнити організм йодом

Використання йоду бере початок з Китаю четвертого століття, де морські водорості та спалена морська губка ефективно використовувалися для лікування зоба. Лише в 1811 році йод був виділений як специфічний елемент, який проявляє властивості, подібні до інших галогенів брому, хлору та фтору. У 1829 році Жан Гійом Огюст Люголь, доктор медичних наук, представив йодид калію як ефективний засіб для лікування туберкульозу, а Джон Мюррей, доктор медичних наук, використовував йод для лікування крупу, астми та інших респіраторних захворювань[1].

Настоянка йоду була основним компонентом кожної аптечки для лікування ран, щоб запобігти інфекції та прискорити загоєння. Хірурги протирають місце розрізу розчином бетадину під час операції, щоб бути впевненим, що операційна ділянка знезаражена. Йодний розчин також використовували як антисептичний, дезінфікуючий, відхаркувальний, амебіцидний та протисифілітичний засіб. Йод також використовувався місцево для лікування різних захворювань на шкірі[1].

Йод є дуже універсальним елементом, оскільки його механізм дії певною мірою визначається тим, де він використовується в організмі. Щитоподібній залозі потрібен йод для вироблення гормонів, які підтримують ріст, метаболізм і когнітивний розвиток.Також йод зосереджений у численних органах, де він діє внутрішньоклітинно як антиоксидант, підтримує клітинну диференціацію, має протизапальну дію та підтримує апоптоз[2].

Близько 60% населення планети відчуває дефіцит йоду внаслідок зниження якості харчових продуктів і факторів навколишнього середовища, які перешкоджають засвоєнню йоду. Давайте розглянемо деякі основні відомості про йод: звідки ми його отримуємо, поширені форми, симптоми дефіциту та скільки нам насправді потрібно йоду для запобігання дефіциту та оптимізації його рівня в тканинах.

Джерела йоду

Світовий океан є основним у світі сховищем йоду з деяким відкладенням у прибережному ґрунті, через випаровування океанічної води[3]. Джерелами йоду є морські водорості (комбу, норі, ламінарія, вакаме), морепродукти, йодована сіль, молочні продукти, яйця, хлібобулочні вироби з йодним розпушувачем для тіста, грудне молоко, дитячі суміші, яловича печінка та дієтичні добавки[4].

Йод, йодид та органічний (біологічно доступний) йод

Хоча йодид, йод та біологічно доступний йод використовуються організмом, вони структурно і функціонально різні. Терміни “органічний йод” і “йодид” тісно пов’язані, оскільки вони походить від йоду; однак йод є хімічним елементом, тоді як йодид є аніоном, а біологічно доступний йод може бути як аніоном так і катіоном у сполуках з природними речовинами[5].

Йод (I²) – це молекулярний йод, у якому два атоми йоду зв’язані разом.
Йодид (I¯) – є аніоном йоду і зазвичай зв’язується з іншими елементами з утворенням солі, такої як йодид калію або йодид натрію.
Органічний (біологічно доступний) йод (I+) – це органічні сполуки , які містять один або кілька йодних зв’язків (полівалентні йодорганічні сполуки). Вони широко зустрічаються в природі. Плакогіпафорини – були першими йодовмісними індолами, виявленими в природі у складі морських рослин. Гормони тироксину є йодорганічними сполуками, які необхідні для здоров’я.

Дефіцит йоду

Йододефіцитний розлад (ЙДЗ) — найпоширеніша ендокринопатія у світі, яку можна запобігти. Останні дані показують, щонайменше половина населення світу страждає від дефіцит йоду[6]. Згідно з даними національного дослідження здоров’я та харчування[7], середня концентрація йоду в сечі дорослих у США знизилася більш ніж на 50% з початку 1970-х до кінця 1990-х[8]. Зменшення споживання йоду потенційно пов’язане з коливанням вмісту йоду в молочних продуктах або їхнього виключення з раціону, відмова від йодатних розпушувачів для тіста, новими рекомендаціями щодо зменшення споживання солі для контролю артеріального тиску та використанням нейодованої солі[8].

Симптоми йододефіциту

Більшість системних симптомів нестачі йоду є результатом дефіциту гормонів щитоподібної залози[3]. Хоча багато тканин концентрують йод і всі клітини організму його використовують, саме щитоподібка отримує левову частку. Дефіцит йоду найбільш виражений у щитоподібній залозі з послаблюючим впливом на інші органи. Загальні симптоми дефіциту йоду включають: збільшення ваги, туманність мозку, психічні розлади, зниження інтелектуальних здібностей, рак (молочних залоз, шлунку, простати), збільшення простати, депресію, втому, зоб, менструальні проблеми, синдром полікістозних яєчників, дефіцит слини, вузлики щитоподібної залози, мігрені, викидні та мертвонародження[3].

Засвоєння йоду

Різні форми йоду, які ми отримуємо з їжею або через добавки, засвоюються по різному. Йод активно транспортується в клітини переважно через симпортер йодиду натрію (NIS). У щитовидній залозі функція NIS регулюється концентрацією тиреотропного гормону. NIS також експресується в інших тканинах, які концентрують йодид.[10]. Тому основним недоліком йодидних добавок є те, що організм не може контролювати кількість його засвоєння. Йодид потрапляє з шлунково-кишкового тракту до крові без “посередників”.

Окрім йоду, NIS також може транспортувати інші хімічні речовини, які пригнічують засвоєння йоду. Перхлорат є поширеною хімічною речовиною яка пригнічує функцію NIS і погіршує поглинання йоду. Перхлорат зазвичай міститься в добривах, залишки якого осідають в ґрунті та ґрунтових водах[11]. Нітрати також пригнічують NIS, які містяться в овочах, м’ясі та молочних продуктах. Він міститься у високих концентраціях у сирих хрестоцвітих овочах, пшоні, сої[11].

Бром, хлор, фтор і йод є частиною сімейства галогенів у таблиці Менделєєва, тому вони мають схожі властивості. Як і йод, вони можуть існувати в іонній формі у вигляді броміду, хлориду та фториду. Ці галогени містяться в продуктах харчування, воді, ліках і навколишньому середовищі та конкурентно перешкоджають засвоєнню йоду.

Скільки йоду нам потрібно?

Рекомендована дієтична норма йоду (згідно ВООЗ) становить 150 мкг для дорослої людини, 220 мкг під час вагітності та 290 мкг для жінок, які годують грудьми. А фізіологічна добова потреба становить до 1100 мкг на день[12]. Дефіцит йоду виникає в першу чергу через недостатнє споживання йоду, але ми також піддаємося впливу компонентів у їжі та навколишньому середовищі, які перешкоджають засвоєнню йоду в тканинах, які його потребують найбільше.

Парадоксальний ефект надлишку йоду

Прочитавши будь-яку літературу про застосування йоду, ви скоріш за все натрапите на застереження про ефект Вольфа-Чайкова. Це реальне явище і воно виникає, коли занадто багато йодиду потрапляє в тканину щитоподібної залози та викликає гальмівний вплив на виробництво та вивільнення гормонів. Надлишок йодиду знижує активність його засвоєння, залишаючи щитоподібку в стані зниженої активності протягом 2-15 днів. Згодом вона повертається до нормального функціонування, але в тих, хто має захворювання, такі як субклінічний гіпотиреоз або хвороба Хашимото, щитоподібна залоза може не повернутися до нормальної функції і може знадобитися лікування[13].

Високі дози йоду, у формі йодиду, також можуть спричинити гіпотиреоз, особливо у людей, які живуть в умовах його дефіциту, коли вузлики можуть утворювати надмірну кількість тиреоїдного гормону. Щоб запобігти гіпотиреоз ми рекомендуємо вживати добавки з вмістом стабільного органічного йоду.