Йод у житті жінки, майбутньої матері

Йод відіграє важливу роль у роботі щитоподібної залози, він потрібен для синтезу гормонів: трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4), навіть цифри у скороченнях Т3 та Т4 означають кількість молекул йоду приєднаних до амінокислоти тирозину.

Синтез йодовмісних гормонів

Процес синтезу гормонів щитоподібною залозою починається у фолікулярних клітинах. Щитоподібка захоплює йод за допомогою трансмембранного білку, натрій-йод симпортер (NIS), у фолікулярних клітинах. Йод потрапляє в просвіт фолікула, де він окислюється до йоду ферментом тиреоїдної пероксидази, яка також зв’язує доступні залишки тирозину з йодом, утворюючи Т1 і Т2. Т4 утворюється шляхом зв’язування двох молекул Т2, а Т3 шляхом зв’язування Т1 і Т2. Тиреоїдні гормони Т4 і Т3 виділяються в систему кровообігу, у співвідношенні 4:1[3].

Тканини та органи які використовують йод

Йод присутній в кожному органі і тканині нашого тіла в різних концентраціях[1]. Загальна концентрація йоду в організмі оцінюється в 15-20 мг. Кількість йоду, що акумулюється в щитоподібній залозі, залежить від загальної концентрації йоду в організмі. Чим менше йоду в нашому організмі, тим більший відсоток йоду, що надходить з їжею, поглинається щитоподібкою. Вищий загальний вміст йоду в організмі призведе до меншого засвоєння йоду, що забезпечує його контроль та рівномірний розподіл між органами[1].

Крім щитоподібної залози, йод отримують молочні залози, яєчники, простата, передміхурова залоза, матка, плацента, вилочкова залоза, слинні залози, слізні залози, очі, шкіра, слизова оболонка шлунка та товстого кишечника, судинни, кора нирок, підшлункова залоза, печінка, носоглотка та кора надниркових залоз. У той час як щитоподібка має тенденцію концентрувати більший відсоток йодиду, екстратиреоїдні тканини мають тенденцію використовувати більший відсоток багатоатомного йоду, який здійснює численні та складні дії, пов’язані з його роллю як антиоксиданту, протизапального засобу, індуктору апоптозу, імуномодулятора і стимулятора диференціювання клітин[2].

Органи і тканини, які поглинають йод. Багатоатомний йод має екстратиреоїдну дію як антиоксидант, диференціатор та імуномодулятор

Йод і тканини молочної залози

Тканини грудей зберігають йод, особливо під час лактації, коли молочні залози концентрують йод і виділяють його в грудне молоко, для забезпечення новонародженого цим важливим елементом[5]. Дефіцит йоду пов’язаний з фіброзно-кістозною хворобою молочної залози, а останнім часом і з розвитком метастатичного раку грудей у жінок віком 25-39 років. Ця тенденція до розвитку раку була пов’язана з появою дефіциту йоду[6].

Йод необхідний для нормального розвитку тканин молочних залоз, а також пригнічення клітин раку грудей і росту пухлин.

У статті, датованою березнем 2000 року, “Журналу клінічної ендокринології та метаболізму” автор посилався на дослідження, яке доводить, що багатоатомний йод, а не йодид, при додатковому прийомі, призвів до значного зменшення кількості та розміру множинних пухлин молочної залози після розвитку раку[7].

Дослідження на щурах показали, що дефіцит йоду призводить до гіперчутливості до естрадіолу, який збільшує проліферацію альвеолярних клітин у тканині молочної залози[6]. Як фіброзно-кістозна хвороба грудей так і рак, пов’язані з дефіцитом йоду, і обидва мають потенціал для хорошої реакції на йодну терапію шляхом покращення метаболізму естрогену[8].

Йод та яєчники

Серед органів, які використовують йод, яєчники мають одну з найвищих концентрацій в організмі.

Йод є важливим мікроелементом для нормальної репродуктивної функції, а його дефіцит може стати причиною зниження фертильності. Під час обсерваційного дослідження, проведеного 2005 – 2009 роках Національним інститутом розвитку дитини, 467 жінок, які намагалися завагітніти, були обстежені на рівень йоду. Було виявлено, що 44,3% мали йододефіцит, що визначається концентрацією йодиду в сухому залишку сечі меншою ніж 50 мкг/г. Вони мали на 46% менше шансів завагітніти протягом кожного менструального циклу[9,10].

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та йододефіцит

СПКЯ є одним із найпоширеніших гормональних розладів у жінок дітородного віку, у яких спостерігаються ановуляторні цикли та утворення кіст яєчників. Дефіцит йоду негативно впливає на фолікулогенез і дозрівання фолікула яєчника. Якщо фолікул не дозріває, овуляція не може відбутися. Незрілий фолікул може перетворитися на заповнену рідиною кісту всередині яєчника, яка викликає біль і дискомфорт[12]. Якщо дефіцит йоду може призвести до ановуляторних циклів, використання дієтичних добавок йоду при СПКЯ є необхідним для підтримки нормальної функції яєчників.

Розвиток мозку у зростаючого плоду та новонароджених

Достатнє споживання біологічно доступного йоду, протягом перших кількох тижнів вагітності, має важливе значення для нейрокогнітивного розвитку зростаючого плоду.

Йод необхідний для нормальної мієлінізації мозку та нервової системи, як внутрішньоутробно, так і в ранньому післяпологовому періоді[6]. Дефіцит йоду залишається найпоширенішою причиною відсталості інтелектуального розвитку у дітей по всьому світі. Достатнє споживання йоду протягом перших кількох тижнів вагітності має важливе значення для нейрокогнітивного розвитку зростаючого плоду[13]. Прийом добавок йоду слід розпочинати не пізніше 4-6-го тижня вагітності. Про це свідчать дані NHANES за 2007–2014 рр – йодний статус серед вагітних. Інші аналізи показали, що в пренатальних добавках, які приймали близько 75% вагітних жінок у 2011-2014 роках, містилося лише 18% біологічно доступного йоду[14].

У двох проспективних дослідженнях застосування дієтичних добавок йоду, немовлята, народжені від матерів, які отримували йод під час вагітності, мали кращі психологічні та нейрокогнітивні показники порівняно з дітьми, народженими від матерів, які мали дефіцит йоду[13].

Йодид та органічний (біологічно доступний) йод

Важливо розрізняти йодид і органічний (біологічно доступний) йод, оскільки вони виконують різні функції залежно від тканин. Йодид, в основному, використовується щитоподібною залозою для виробництва тиреоїдного гормону, в той час, як інші органи та тканини, використовують органічний йод, який відіграє більшу роль як антиоксидант, клітинний диференціатор та імуномодулятор. Захоплення біологічно доступного йоду у щитоподібній залозі на 40% нижче, ніж у інших органах, а в умовах дефіциту йоду, йодид менш ефективніший, ніж органічний йод. Дослідження залежності доза-відповідь на людях продемонстрували, що біологічно доступний йод у концентраціях від 1 до 6 мг на день мав значний позитивний вплив на фіброзно-кістозну хворобу молочної залози, гіперплазію простати та полікістоз яєчників[3]. У той час як поглинання йодиду залежить від транспортних систем організму, поглинання органічного йоду відбувається за допомогою полегшеної дифузії, подібної до тієї, що відбувається в морських водоростях, де зосереджена значна частина земного йоду[8].

Суперечки щодо дозування йоду

Рекомендації щодо добової дози йоду можуть бути дуже суперечливими, коливаючись від 150 мкг/день до 100 мг/день. Хоча більша частина надлишкового йоду безпечно виводиться через нирки, проте прийом добавок на основі йодидів може призвести до захворювання щитоподібної залози. Велике значення має форма йоду, це буде йодид чи біологічно доступний йод. На підставі оцінки споживання йоду через харчові джерела в Японії, більш розумне дозування може знаходитися в діапазоні 1-3 мг/день для підтримки, як функції щитоподібки, так і потреб інших органів[15]. Використання дієтичних добавок, які містять як йодид, так і біологічно доступний йод, сприяє підтримці щитоподібної залози йодидом, а органів та тканин – органічним йодом. А забезпечення цієї добавки додатковими поживними речовинами, які необхідні для використання йоду та функціонування гормонів щитоподібки (селен, залізо, цинк, мідь, магній і вітаміни), також допоможе засвоєнню потрібного та виведенню надлишкового йоду з організму.

Таким чином, ми не можемо покладатися на маркери щитоподібної залози для повної оцінки йодного статусу, особливо, згідно з поточною рекомендованою нормою йоду 150 мкг/день, яка була встановлена з єдиною метою – запобігання зобу. Відповідно до цих рекомендацій, органи та тканини, які потребують йод, можуть отримати негативні наслідки від низького йодного статусу[4].